завд та метод до КСР 2 курс

Завдання

та методичні вказівки

для самостійної роботи

студентів ІІ курсу

факультету української філології та соціальних комунікацій

з курсу «Виразне читання»

для спеціальностей «Філологія* Українська мова і література», «Філологія* Українська мова і література. Мова і література (англійська)»

(денна форма навчання)

Викладач – кандидат філологічних наук Двуличанська О. А.

І. Здійснити декламування віршів, які не вивчаються у шкільній программі, таких авторів: Т. Шевченка, І .Франка, П. Грабовського, Лесі Українки, П. Тичини, .М. Рильського, Л. Костенко, М. Вінграновського.

Пам’ятка декламатора

1. До читання напам’ять повтори про себе текст вірша.

2. Перед тим як декламувати, займи зручну й правильну позу (стань рівно, розправ плечі, набери потрібну кількість повітря). Для впевненості на початку читання можеш дивитися періодично на двох-трьох одногрупників, з якими товаришуєш (щоб відразу не знітитися), а згодом, оволодівши ситуацією, слід розсіювати свою увагу по всій аудиторії.

3. Назви автора й твір, який читатимеш.

4. Читання вірша можеш супроводжувати жестами, проте рухи рук мають бути стриманими, не втомлювати й відволікати слухача.

5. Не поспішай під час читання, набирай повітря рівними частинами під час пауз.

6. Декламуючи, уявляй картини, які озвучуєш, і з відповідним темпом і настроєм передавай їх.

7. Не варто занадто голосно читати вірш, оскільки майстерність у читанні художнього твору визначається передусім темпом, інтонацією, дотриманням пауз, настроєм, а також мімікою, жестами та ін.

Розмічання мовних тактів (скісні риски) і читання за ними потрібні для того, щоб змусити учня аналізувати фрази і вникати в їх суть.

ІІ. Підготувати доповідь для публічного виступу.

Проголошення доповіді вимагає серйозної підготовки. Перший крок у підготовці накреслити мету та завдання виступу, визначити коло питань, що їх він має охопити. Насамперед, заздалегідь слід сформулювати предмет та тему останнього.

Другий крок добір допоміжної інформації. Остання ж може бути отримана з двох джерел:

теоретичні джерела – це можуть бути статті в періодичних виданнях, книги та окремі публікації, що стосуються теми, енциклопедичні, термінологічні та галузеві словники;

усні розмови з обізнаними з проблемою людьми.

Висвітлювані питання мають ґрунтуватися на найновіших дослідженнях та наукових публікаціях. Добираючи інформацію, необхідно пам’ятати, що повідомлення буде теоретично обґрунтованим та актуальним лише за умови наявності промовистих прикладів.

Завершивши підготовку, слід організувати інформацію в певні категорії, надати їй чіткості, визначити та сформулювати власне бачення проблеми. Доповідь слід будувати, дотримуючись таких вимог: теоретична обґрунтованість, опора на фактичний матеріал, наведення переконливих прикладів, власне бачення проблеми.

Наступний крок – написання плану доповіді на папері, що містить:

вступ,

основний текст (серцевина доповіді),

висновки.

Вступ

Початок доповіді є визначальним і повинен чітко й переконливо відбивати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази. Першочерговим завданням доповідача на цьому етапі є привернути й утримати увагу аудиторії. Для того, аби не дозволити думкам слухачів розпорошитися, вже після перших речень доповіді необхідно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Відповідно, речення мають бути короткими й стосуватися виключно суті питання, варто інтонаційно виділяти найважливіші місця висловлювання і виражати своє ставлення до предмета мовлення.

Практичні поради доповідачеві:

подякуйте тому, хто представив вас аудиторії;

чітко назвіть тему вашої доповіді та проблему, що їй присвячена остання;

стисло поясніть, у який спосіб ви аналізуватимете проблему, на що, насамперед, звернете увагу. Обмежте кількість аналізованих у доповіді питань. Зазначте, яку візуальну допомогу ви задієте (відеофільми, графіки, діаграми, таблиці та інші ілюстративні матеріали).

Основний текст

В основній частині викладається суть проблеми, наводяться докази, пояснення, міркування, дотримуючись попередньо визначеної структури доповіді. Слід пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати (проте кількість подібних прикладів не має бути надто великою – нагромадження ілюстративного матеріалу не повинно поглинати змісту доповіді). Варто подбати про зв’язки між частинами, поєднавши їх в єдину струнку систему викладу; усі питання мають висвітлюватися збалансовано (при цьому не обов’язково кожному з них приділяти однакову кількість часу). Постійно й уважно потрібно стежити за відповідністю між словом і тим, що воно позначає.

Висновки

Підсумуйте все сказане. Висновки певним чином мають узгоджуватися із вступом і не випадати з загального стилю викладу.

У тому разі, якщо, готуючись до виступу, доповідач вирішить записати доповідь на папері, йому слід врахувати, що розмовна мова значною мірою відрізняється від писемної. Тому не варто говорити так, як пишемо, навпаки, потрібно писати так, як говоримо, адже розмовна мова менш формалізована, менш структурована, вільніша, сприймається легше (для порівняння зверніть увагу на мову оглядача новин на ТБ).

При цьому не можна нехтувати дотриманням загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними й стилістичними засобами мови, адже важливою умовою успіху є бездоганна грамотність. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.

Варто записати промову на касету й прослухати, оцінюючи її критично. Виступаючи, можна користуватися нотатками. Зважаючи на це, було б доречно записати найважливіші речення, щоб під час виступу відтворити їх дослівно. Останнє може бути особливо корисним у процесі виголошення завершальної частини доповіді.

Теми для доповідей

Техніка мовлення як необхідна передумова словесної дії.

Процес дихання. Види дихання

Значення дикції у професійній підготовці вчителя.

Артикуляція голосних і приголосних звуків.

Сучасні норми української орфоепії. Значення орфоепії для читця.

Основні причини порушення орфоепічних норм.

Значення голосу для читця.

Постановка голосу.

Гігієна голосу.

Інтонація. Значення інтонації для вираження думки.

Ритмічний лад.

Місце засобів логіко-емоційної виразності читання в загальній системі виразного читання.

Значення засобів логіко-емоційної виразності читання для професійної підготовки вчителя.

Принципи процеси засвоєння і використання ЗЛЕВЧ.

Мовні такти, їх значення для процесу читання, мовлення.

Пауза. Її різновиди.

Значення логічних наголосів для вираження змісту фрази.

Функціональні особливості логічного наголосу.

Емоційна функція наголошених слів

Значення мелодики мовлення для вираження змісту фрази.

Основні мелодичні ходи (зміни). Позначення їх на письмі.

Значення темпу для процесу читання, мовлення.

Творення темпу і його зміни.

Залежність загального темпу і його змін у тексті.

Значення позамовних рухових засобів виразного читання для відтворення змісту тексту.

Значення і класифікація жестів у звичайному спілкуванні і виразному читанні.

Жестикуляція вчителя-читця під час читання.

Значення міміки для процесу читання.

Членування тексту на мовні такти

Оптимальні шляхи і способи визначення логічних наголосів у єдності з мелодикою і темпом (важливість контекстуального шляху визначення логічних наголосів у тексті і розуміння суті самого контексту.Прямий і непрямий зв’язок).