геодезия 1 курс


1.Предмет вивчення геодезії.

Геод—наука про методи визнач фігури і розмірів Землі,зобр земн пов на планах і картах і точних вимір на місц,пов’язаних з розв’язанням різних наукових і практичних завдань.

Вища геод — це розділ геодезії, котрий займається питаннями визнач фігури та розмірів Землі, а також побуд геодез основи задля вивч земн пов.

Топографія– займається пит. знімань великих і малих ділянок землі.

Прикладна або інженерна геод – займається вивч методів геодезич робіт під час проведення вишукувань проектувань будівництва та експлуатації інж споруд…

Геодезія тісно пов’язана з математикою, фізикою, радіоелектронікою, радіотехнікою, геофізикою, астрономією, картографією, географією, геоморфологією, геоінформатикою

2.Відомості з історії геодезії

Геодезія виникла з людських потреб виконувати виміри на зем пові для виріш різноманітних господ-х та інж завдань.

Спогади про вимірювання на земн пові знаходять у дуже давні часи. Так ще у XVIII сторіччі до н.е. у Давньому Египті існували настанови по вирішенню задач, пов’язаних з вимірюванням площ земельних ділянок.

Сам термін «геодезія» походить з Давньої Греції від слів geo — земля та desio — розділяю. Він був запропонований Арістотелем, щоб відділити вимірювання, що безпосередньо пов’язані з землею, від більш абстрактної науки про виміри фігур — геометрії («землемірство»: geo — земля та metrio — вимірюю).

Перше, відоме науці, визначення розмірів Землі було виконане в давньогр вченим Ератосфеном у III сторіччі до н.е.

Розвиток сучасних методів геодезичних вимірювань починається на початку XVII з винаходом зорової труби. В цей час розробляються методи триангуляції, що стають одним з основних способів виконання геод вим-нь. Створюється кутомірний прилад — теодоліт. А в середені сторіччя ще один винахід — барометр стає інструментом для визн висоти точок земї пові.

У 2 пол XVII ст знаходить підтвердження ідея про форму Землі як сфероїд, сплюснутий в напрямках полюсів. А к сер XVIII виконані перші дослідження по теорії фігури Землі. У 1855 році К.І. Теннером та В.Я. Струве було виконано роботи з вимірювання дуги меридіану довжиною понад 25° градусів по широті. Ця умовна дуга, названа «дугою Струве», простяглася від берегів Льодовітого океану вусття Дунаю і мала надзвичайне знач для вимір розмірів Землі.

В кінці XIX на поч XX ст в різних країнах світу на обширних територіях створюються мережі астрономо-геодезичних пунктів, що ще довгий час служитимуть основою для держ систем координат.

3.Форма та розміри Землі.

Грец вчений Піфагор зазнав, що в світі все гармонійно збалансоване та досконале, тому і форма З повинна бути доскон-ю з усіх геом. Тіл, ним є куля. Якби З буля нерухомим однорідним тілом,то вона мала би форму кулі.Сер радіус кулі З — 6 371 км.Поверхня З скл із материків 29% та океанів і морів-71%.В насл обертання З навколо осі під дією центр обіжних сил вона сплюснута біля полюсів.Якщо уявити поверхню Світ.океану,що знах в спокійному стані і продовжити її під материками,утвориться замкнута поверхня-геод.в кожн точці геоїда нормаль перпенд до дотичної-прямовисна лінія.Якби З мала однорідну структуру, всі прямовисні лінії були б направлені в одну т.центр мас і фігура З мала би форму кулі. Так як маси розподілені нерівномірно,то і прямовисні лінії направлені в різн напр.і як результат,пов геоїда має змінну кривизну,яку неможна описати математично.Еліпсоїд-найбільш близька до пов геоїда математично правильна фігура(еліпсоїд обертання).Осн параметрами ел. Є:а-велика піввісь,в-маленька п/в, альфа-полярний стиск.Для всієй пов З неможливо підібрати точно земний еліпсоїд, і тому використ референц-ел,який макс наближений до геоїда якоїсь певної терит.Р-Е на зел, який певним чином орієнтований в тілі З при умові якнайближчго його розташування до пов геоїда терит певної країни і який має певні розміри і прийнятий для обробки геодез вимірювань. Для нашої терит від 7 квітня 1946 введено Р-Е професора Красовського .Лінія перпенд до пов еліпсоїда наз НОРМАЛЛЮ.(Кокарева ЛоХ=)) Лінія перпенд до пов геоїда – прямовисна.В кожн точці дві прямі утвор кут-ЕПСОЛОН,який назив відхиленням прямовисних ліній.

4. Геодезична та астрономічна сист коорд.

геодезична система координат. Відносять до еліпсоїда і визнач в кутовій мірі.

В цій систем коорд площина є площиною екватора земн еліпсоїда і площина мередіану прийнятого за початковий.

Геодез корд, де три велечини, дві з яких геодезична ширина В, а геодична довгота L,характеризують напрям нормалі до повземного еліпсоїда в даній т. простору відносно координатних площин. Трет. Координата- геодвисота H-точ. над поверхнею земн еліпсоїда.

Геодезична широта В – це кут утворен нормалю до поверхні земного еліпсоїда в даній точ. і площиною екватора. Геодезич широта від 0 до 90. Розрізняють північну широту(+) та південа(-).

Геод довгота Lце двогранний кут між площинами початкового мередіану та мередіану даної точки(0 -180) і розрізн сх. та зах.

Геод висота т. Н — це відстань від точки фіз поверхні до поверхні еліпсоїда по нормалі.

астрономічна сист коорд координ площинами слугують площина перпенд до осі оберт землі і площина поч. меридіану,проведена через прямовисну лінію поч точ і паралельно до осі обертання.

Астрономічни координ є :

астр широта – (фі)φ

астр довгота – (лямда) λ

Астр широт φ – це кут утворен прямовисною лінією в даній точ і площиною перпендикулярно до осі обертання землі.

Астр довгота λ – це двогранний кут між площинами початкового мередіану і астрономічного мередіану даної точки.

Ортометрична висота (норт) – це відстань від точк фіз. поверхні землі над поверхнею геоїда по прямовисній лінії.

5.системаГауса-Крюгера

В 1928 була прийн поперемо-циліндрична рівнокутна проекція Г-К. Земн еліпсоїд ділить мереіанами, проводеними черех кожні 6 град.по довготі, від початкового-на 60 град шестиградусних зон. Зони являють сферичні двокутники, які познач арабським цифр. Цю поверхню еліпсоїда проектують на внутр. Поверхню поперечно розташованого циліндра. При умові лінія екватора дотикалася до пов, потім циліндр розрізають по твірній і розрізають площину.Лінія екватора та сер меридіана познач кривими лініями та сер меридіан кожн зони зобр прямими,які в кожн зоні взаємоперпенд, тобто в кожн 60-градусній зоні утв прямокутна сист корд. Для того , щоб не було від ємних значень координат початок відліку в кожн зоні т.О зміщують ліворуч на 500 тис км. Щоб знайти в якій 60-град.зоні розташ точка до значень координат дописують на точку номер 60-град зони. Топограф карти до масштабу 1:10 000 створ 6-град зоні, а топогр плани мають розмір зони-3 град. Довготу осьового меридіану визн за форумл

6n-. n -№ шистигрдус.зони.

6,Масштаб топографічних картМасшт— назив відношення довж лыныъ на карті до відбов гори здовж цієї лінії на місц. Розрізняють масштаб головний та поодинокий (окремий). На картах показують масштаб у трьох видах (масштаб є елементом оснащення топокарти і записуються всі його види під нижньою рамкою):

1) числовий (чисельний) масштаб (М) виражається дробом, у чисе якого одиниця, а в знамен – число m, яке показує ступінь зменшення: M=1:m, напр, 1:1 000, 1:25 000, 1:5 000 000. Так, наприк, на топографічній карті масштабу 1:10 000 довжини зменшені по відношенню до дійсних довжин на місце у 10 000 раз. Чим більше значення m, тим дрібніший масш, тим більше зменшення, тим дрібніше зобр об’єктів на карті; записують числовий масштаб так: 1:1 000, 1:25 000, або 1/1 000, 1/25 000;

2) іменований масш подається у вигляді пояснень до числового і вказує, як співвідносяться довж ліній на карті та на місц, тобто скільком метрам чи км на місцевості відповідає 1 см на карті. Так, для числового масш 1:1 000 іменований масш запишеться так: «1 см на карті =1 000 см на місце.»,

3) графічний масштаб має два різновиди – лінійний та поперечний.

Лінійний масш – графічна побудова у вигляді двох парале ліній, розділених на рівні відрізки; служить для вимір довжин прямих ліній на карті або ж їх відкладання на карту. Рівні відрізки a, які відкладаються вправо від нуля , назив основою лінійного масштабу, а відстань на місцевості, що відповідає основі, – велич лінійного масштабу. Для підвищення точності вимірювань відстаней крайній зліва від нуля відрізок (основу) ділять на менші відрізки b, які назиа найменшою поділкою лінійного масш. Відстань на місц, яка відповідає найменшій поділці лінійного масш, назив його точністю.

Поперечний масштаб – графічна побудова у вигляді паралел рівновіддалених прямих, розділених так само, як і лінійний масштаб, на рівні відрізки. Поперечна основа скл 2 см. Крайню ліву частину масш ділять на 10 рівних частин, а точки поділу з’єднують косими лініями – трансверсалями.

Чим дрібніший масштаб карти, тим менша детальність і точність зобр об’єктів місц.

7.Розграфлення та номенклатура топографічних карт Топографічні карти на великі території видаються багатоаркушевими серіями. Земна поверхня (поверхня земного еліпсоїда) зображається на топокарті невеликими ділянками. Поділ карти на окремі аркуші називають розграфленням. Під час розграфлення межі окремих аркушів проводять строго за напрямками меридіанів та паралелей.Розграфлення- це система поділу топографічних карт на частини з метою одержання карт більш крупного масштабу.Номенклатура – це певна система позначення карт.Кожен аркуш топографічної карти обмежується відрізками меридіанів та паралелей і є трапецією. Для встановлення адреси аркуша застосовується особлива система позначень – номенклатура аркушів карт. Вона залежить від масштабу карти та географічного положення зображеної території. Основними принципами розграфлення і складання номенклатури карт є: 1) зв’язок із географічним положенням зображеної на карті території; це забезпечує можливість швидко підібрати аркуші карти на будь-які ділянки земної поверхні; 2) залежність від масштабу зображення, яка дозволяє переходити від карт одного масштабу до карт іншого. Аркуш карти 1:1000 000 має розміри 4° по широті та 6 по довготі. Смуги від екватора до полюсів через кожні 4° називаються рядами (поясами) і позначаються великими буквами латинського алфавіту на північ та південь від екватора: 0°-4° – A, 4°-8° – B, 8°-12° – C…, 84°-88° – V. Наприклад, 12-ий ряд обмежується паралелями з широтою 44° та 48° пн.ш. і позначається літерою L, 15-ий 56° та 60° ш. (літера O), 19-ий – 72° та 76° ш. (літера S).

Номенклатура будь-якого аркуша масштабу 1:1 000 000 визначається перетином рядів і колон і складається із двох позначень: буквенного позначення ряду та цифрового позначення колони, наприклад, E-34, L-36, K-45, M-32, N-36. На ”Міжнародній мільйонній карті,“ до номенклатури аркушів на північ та південь додаться літери N або S, наприклад: NM-37, SK-42. На вітчизняних картах такі позначення відсутні. До широти ±60° аркуші видаються нормальними по довготі із розмірами 4°·6°, для ділянок зони між 60° та 72° ш. аркуші подвоюються за довготою (мають розміри 4° ш. ·12° д. – P-37, 38), між паралелями 72° та 84° ш. об’єднуються чотири аркуші розміром 4°ш. ·24° д., наприклад, R-33, 34, 35, 36; S-37, 38, 39, 40. Розграфлення аркушів карти мастабу 1:500 000 і крупніше проводиться поділом карти мільйонного машстабу на певну кількість часток. Межами аркушів є відрізки паралелей та меридіанів, що проведені з інтервалом, який встановлено для кожного масштабу. При цьому виконується умова: аркуші карт всього масштабного ряду повинні бути приблизно однакових розмірів, а паралелі й меридіани, що їх обмежують, мати широту або довготу, які позначаються цілим числом мінут і секунд. Кожен аркуш є трапецією, хоча аркуші великомастабних карт – прямокутники. Із збільшенням масштабу більш, ніж у три рази (до 1:300 000), площа такого аркуша зросте більш, ніж у 9 разів. У цьому випадку аркуш ”мільйонної карти“ ділять на 9 частин із розімрами кожного аркуша 1°20¢ по широті та 2° по довготі і позначають римськими цифрами. Номенклатура такого аркуша складається із трьох позначень: номенклатури ”мільйонного аркуша“ і однієї із 9-ти римських цифр, які ставлять перед позначенням ”мільйонної карти“, наприклад, VII–М–35 (його рамки: 48°–49°20¢ пн.ш. і 24°–26° сх.д.). Із збільшенням лінійного масштабу карти в 5 разів (від 1:1 000 000 до 1:200 000) площа ”мільйонного аркуша“ зросте у 25 разів. У цьому випадку аркуш ”мільйонної карти“ ділять на 36 частин із розмірами 40¢ по широті та 1° по довготі і теж позначають римськими цифрами. Номенклатура такого аркуша складається із позначення ”мільйонного аркуша“ і однієї із 36-ти римської цифри, яку ставлять після позначення ”мільйонного аркуша“, наприклад, М–35–XXVI (його рамки: 48°00¢–48°40¢ пн.ш. і 24°–25° сх.д.). Із збільшенням лінійного масштабу в 10 раз (від 1:1 000 000 до 1:100 000) площа ”мільйоного аркуша“ зросте у 100 разів. Такий аркуш ділять на 144 частини із розмірами 20¢ по широті та 30¢ по довготі і позначають арабськими цифрами від 1 до 144 зліва направо і зверху вниз (1–12, 13–24,…121-132, 133-144). Номенклатура такого аркуша складається теж із трьох позначень – позначення ”мільйонного аркуша“ та однієї із 144-х цифр, які ставляться після позначення ”мільйонного аркуша“, наприклад, М–35–111 (його рамки: 48°00¢–48°20¢ пн.ш. і 25°00¢–25°30¢ сх.д.).Розграфлення карт крупніших масштабів відбувається в дещо інший спосіб. Аркуш карти масштабу 1:50 000 отримують шляхом поділу попереднього, вихідного масштабу 1:100 000 (М–35–111) на 4 частини. Номенклатура такого аркуша складається із чотирьох позначень: позначення вихідного, стотисячного аркуша і однієї із чотирьох літер, наприклад, М–35–111–Б (його рамки: 48°50¢–49°00¢ пн.ш. і 25°15¢–25°30¢ сх.д.). Аркуш карти масштабу 1:25 000 отримують із вихідного аркуша масштабу 1:50 000 (М–35–111–Б) шляхом поділу його на чотири частини. Номенклатура такого аркуша складається із п’яти позначень: позначення вихідного аркуша масштабу 1:50 000 і однієї із чотирьох малих літер, наприклад, М–35–111–Б–в .Аркуш карти масштабу 1:10 000 отримують із вихідного аркуша масштабу 1:25 000 (М–35–111–Б–в) шляхом поділу його на чотири частини середньою паралеллю. Номенклатура такого аркуша складається із шести позначень: М–35–111–Б–в–3 (його рамки: 48°50¢–48°52¢30² пн.ш. і 25°15¢– 25°18¢45² сх.д.). Розграфлення й номенлатуру всіх масштабів побано у таблиці.

8.Умоні знак топогр карт

Ум. Знаки вибираються таким чином, щоб передавали вид об’єкта (будівля,дорога,ріка),їх кільк характер(висота,діаметр) ,харкт рельєфу,просторове розт об’єктів.Поділ на мсш, позамасш, лінійні, пояснюв .Масштабніі служать для зобр об’єктів, розміри яких виражаються в даному масш карти або плану.Вони дають змогу виз розміри та форму предм, окреслину суц лініями, точковим пунктиром.Площа в сер контура заповн спец знаками(луки, трав порослі).

Позмасш-застос для зобр об’єктів які за формой і розміром не можна вираз в масш карти чи плану(свердл,джерела,дерева).Кожен обєк. Вир спец знак, який визн планове положення ього обєк на місц.

Лінійний-зобр витягнуті об’єкт довж яких є масш, а ширина позамасш(дороги, канави)

Пояснювальні-дають додаткову характ об’єкт (назви поселень річок, озер,позначки точок)

Ум знак планів і крт систематизовані у спец довідниках.Для кращого читання карти виготовляють різнокол(гідрограф-голубі, зелені насадження-зелені, рельєф-корич, населення пункти-рожев)

9.Цифрова карта, фото план

Цифрова карта містить в основному просторову метричну інформацію про зем пов, що дозволяє викор її для всякого роду розрахункових робіт. Неодмінна умова сприйняття цифрової карти — це візуалізація закодованого на ній картографічного зобр через висвітлення її змісту на відео екрані або перетворення його в графічний вигляд. Цифрова карта містить в основному просторову метричну інф про зем пов, що дозволяє викор її для всякого роду розрахункових робіт.З трансформованих знімків склеюється єдине зобр місц, яке назив фото планом. В порівняні з картою фото план має ряд переваг. На ньому зобр всі деталі ситуації місцевості без пропусків і узагальнення, які завжди допускаються виконавцем робіт. Головним недоліком фото плану є відсутність чисельних даних про рельєф і спотворення через рельєф.

Фотоплан-це фотограф зобр місц в вибраному масш. Фотоплан одерж в результаті трансформування(приведення до відпов масш аерофотознім, кожен аерознімокв результаті не дотримання однакової висоти фотографування проект в різних масш, крім того літак не може витримати ідеально ортогональну проект під час фотографуван,тобото будуть присутні поперечні на поздовжні кути нахилу знімків.В процесі транформув знімки прив до єдиного масш ліквідується вплив нахилів)із приведених до масш знімків, які мають приблизно 60%прикрипити монтують фото план шляхом суміщеня зобр відповідних контурів, таким чином формується комплексне зобр,яке назив-фотопланом

10.Прямокутне розграфлення топографічних планів

Для планів ділянки площею менш 20 км2 викор прямокутну разграфку з рамками аркуша для масш 1:5000 — 40 х 40 см, а для масш 1:2000… 1:500 — 50 х 50 см. За основу прямок разграфки приймають аркуш масшт 1:5000, позначуваний арабськими цифрами. Аркушу плану в масш 1:5000 відповідають 4 аркуші в масші 1:2000, позначувані буквами А, Б, В, Г. Аркушу плану в масштабі 1:2000 відповідають 4 аркуші в масштабі 1:1000, позначувані римськими цифрами, і 16 аркушів у масштабі 1:500, позначувані арабськими цифрами.

11.Зобр рельєфу на топографі

Чорн кол-позначки, які створенні людьми,коричневий-природою

Лінія Тальвега-лінія, що з’єдную найнижч точку гори,далини. Найнижч місце між 2 вершинами – сідловина. Штучний горб-курган.Для зобр релєфа в топограф застосов різні способи,які відрізняється один від одного усовн позначкми. Спосіб зобр рельє,-сп позначок, -сп горизонт,-сп штриховки,-сп відмивки рель та розтушовки. Зобр рель повинно давати точно и швид визнач осн його велич.-висоти точок місц,- напрям схилів,-крутизну схилів,-вигляд, взаємне розміщ і зв’язок нерівн.

Сп позачок-він полягає в тому , що при кожній певній и підписується її абс висота виражена в метрах.Число,що показ висоту даної т наз-позначка.Найчастіше позначками познач характ т місц (верш гір і горбів, сідловини т Тальвега.

12.Система прямокутних та геодезичних координат на топографічних картах

На топогр картах та планах представлено дві сис коорд: геогр.та прямокутна.

Геогр сис об’єднує під загальною назвою дві системи: астрономічну та геодезичну. В географі системі положення будь-якої точки на земній повері визнач географ шир та географдовготою.Географічною широтою назив кут між площ екватора та прямовисною лінією в даній точці.Широти відраховуються від площини екватора до полюсів і змінюються від 0 до 90. Широти точок розміщених в північній півкулі, назив пн і мають знак +, а в пд півкулі знак -. Географічною довготою – це двогранний кут між площинпочаткового меридіана, що проходить через дану точку. За початковий меридіан прийнято Гринвіцький меридіан. Довготи відрах від 0 до 180 до сх та зхвід початкового меридіану і бувають сх та зх. На топок карті присутня сис плоских прямок координат. Для побудови цієї сис викор проекцію Гаусса-Крюгера. Умовно поверхню зем кулі ділять меридіанами на зони через кожні 6 градусів, почин від початкового меридіану на схід. Кожна зона має осьовий меридіан. Щоб мати зобр окремої зони на площині уявляють циліндр, що дотикається земної кулі по осьовому меридіану зони. Вісь циліндра знах в площині екватора, проходить через центр Землі і перпенд до площини осьового меридіана зони. Зона проектується на бічну поверхню циліндра таким чином, при якому зберігається подібність кулі.Потім умовно циліндр розрізають. Осьовий меридіан і екватор на проекції лягатимуть в дві взаємно перпенд лінії. На проекції Гауса для плоского зобр зони за вісь Х приймається осьовий меридіан зони, а за вісь У – екватор, який є прямою перпенд до осьового меридіану.

При визначенні географічкоординат точки на топограф карті користуються градусною рамкою, розбитою на мінутні поділки крапками позначені секунди інтервалами по 10 секунд. На бокових сторонах рамки(західний і східний) поділки нанесені по широті, на верхній та нижній (північній та південній) – по довготі.

13. Магнітні азимути. Схилення магнітної стрілки

Магнітним азимутом Am наз кут, відлічений від пн. напряму магнітного меридіана до напряму за годинникової стрілкою до даного напрямку від 0° до 360°. Магнітні азимути напрямів вимірюються на місцевості за допомогою приладів, що мають магнітну стрілку (компаси, бусолі).

Магнітне схилення d (схилення магнітної стрілки) – кут між істинним та магнітним меридіанами в даній точці. Схилення від істинного меридіана на сх наз східним (додатнім), а на зх – зх. (від’ємним). Зв’язок між магнітними та істинними азимутами можна представити так: Аm=Aіст.–d

14. . Дирекційний кут. Зближення меридіанів

Дирекційним кутом напряму наз кут, відлічений від пн. Напрямку осьового меред за ходом год стрілки до даної лінії. в межах від 0° до 360°. Як правило, a вимірюється на карті від вертик ліній кіломсітки. Викор верт ліній сітки дає можливість швидко і точно зміряти кути за допомогою транспортира.

Дирекційний кут можна обрахувати, знаючи зміряний на місц магн азимут та поправку на зближення мер g – кут між пн напрямом верт лінії кілометсітки та півн напрямом істинного меридіана. Для точок, які знах у східній частині коорд зони (на сх від осьового меридіана), величина зближення мерид додатна, а для точок, розташо у зх частині зони, – від’ємна. Зв’язок між кутами напрямів можна записати так:

Am= a + (±g);

a=Am– (±g);

Am=a – d + g;

a=Am+ d – g.

15.Звязок між дир..кутом і рум

І пн.-сх 0-90 α=r

ІІпд-сх 90-180α=180-r

ІІІ пд.-зх 180-270 α=180+r

4пн-зх 270-360 α=360-r

19. Закріплення на місцевості пунктів геодезичної мережі

Для позначення планових геоде пунктів та їх закріплення на місц служать підземні та наземні споруди – геодезичні знаки. На пунктах тріангуляції та полігонометрії наземна частина служить для встановлення штатива геод інструментів та точного наведення. Підземна частина являє собою бетонний блок, на верхній частині якого встановлена точка, власне геодезичний пункт. Його закопують так, щоб верхня його чистина знахглибше найбіл промерзання ґрунту. Якщо видимість між пунктами добра, на місцевості ставлять лише бетонні стовпці чи прості піраміди, а на залісеній місцевості, де слабка видимість, – геодезичні сигнали.

20.Кутові вимірювання. Класифікація теодолітів.

Кутові вимірювання на місцевості пов’язані з прямовис лінією, що проходить через вершину вимір кута. Для побудови планів і карт застос не самі кути між лініями, а проекції кутів на гориз і прямовисн площину.Під горизон кутом β розуміють двогранний кут між площ N та P. Він визначається кутом між проекціями сторін ОА та ОВ на горизонтальних площинах Q. Це кут АʹОВʹ. Розмістити круг з поділками таким чином, що круг збігався з промови лінією, що проходить через вершину О і спроектувати напрямки можна виміряти горизо кут β. Гориз круг з поділками називається лінг.Гориз кут – це кут між гориз проекціями 2 напрямків.Вертикальний кут – наз кут між напрямками на т візування та проекцією цього напрямку на гор площ. Якщо т. , що спостерігають розташоване вище горизонта то значення веро кута буде додатнім +, якщо точка розташована нижче горизонта то -. Геодезичні прилади для вимірювання гориз та верт кутів називають теодолітом.

Для виконання робіт теодоліт закріплюють за допомогою станового гвинта на штативі, що є пристроєм у вигляді трьох з’єднаних з одного кінця “ніг”.

Під час вимірювання кутів теодолітом слід забезпечити:

· гориз положення лімба гориз круга, що фіксує його паралел площині проектування;· -прямовисне положення осі обертання приладу ZZ1, що дозволяє сполучити її з ребром двогранного кута, що вимірюється;· прямовисне положення проектуючої (колімаційної) площині теодоліта, що створюється обертанням візирної осі WW1 труби навколо горизонтальної осі HH1 приладу. В цьому разі колімаційна площина сполучається з проектуючими площинами кута, що вимірюється.Ці геометричні умови виконуються якщо:

· вісь циліндричного рівня UU1, закріпленого на алідадному пристрої, перпенд до вертик осі приладу ZZ1;· візирна вісь зорової труби WW1 перпенд до горизон осі її обертання HH1;

· горизон вісь обертання труби HH1 перпендик до вертик осі обертання приладу ZZ1.

За точністю теодоліти поділ на ряд груп: технічні. точні, високоточні. У топографічних роботах широкого застосув набули технічні теодоліти, які дають змогу визначати кути з середньою квадратичною похибкою від 10² до 30². До цієї групи належать вітчизняні теодоліти Т15, Т30, 2Т30 та інші. Похибки вимірювання кутів точними теодолітами становлять від 2² до 10², високоточними – від 0,5² до 1². Використовують ці прилади при побудові державної геодезичної мережі.

21. Будова теодоліту Т30 (2Т30)

Теодоліт Т30 – малогабаритний технічний опт прилад, призначений для вимір гор і верт кутів із середньою квадратичною похибкою 30². Підставка прикріплена до основи, що є дном футляра, в якому зберігається теодоліт. Вона має три підйомі гвинти для приведення приладу у прямовисне положення за доп циліндричного рівня. У центрі підставки є відкритий канал, який дозволяє проектувати вертикальну вісь приладу на закріплену а земній поверхні вершину кута, що вимір, за допомогою зорової труби (для цього її повертають об’єктивом донизу, а на окуляри труби та мікроскопа надівають спеціальні насадки, які відхиляють візирний промінь в необхідне для спостереження положення). Зорова труба дає обернене зображення, вона оснащена

діоптрійним кільцем. Зор труба має закріпний і навідний гвинти. Поруч із оку труби розташований окуляр штрихового мікроскопа, точність відліку якого 1¢. Для освітлювання оптичної сис є пристрій з відкидним дзеркальцем. Теодоліт має закріпні гвинти алідади і лімба та навідні гвинти алідади й лімба гориз круга, а також паз на футлярі вертикального круга для прикріплення орієнтир-бусолі. Під час роботи прилад з’єднується становим гвинтом зі штативом.

22.Основні вимоги теодоліта

Перевірка працездатності(зовн вигляд), наявність всіх деталей,іх працездатність, плавне обертання теод, плавний підйом гвинтів гвинтів, нема пошкодженна рівня, наявність ампули…

23. Осьові системи теодолітів Осьові системи призн для реалізації геоме схеми приладу і приведення елементів теодоліта у певне положення в просторі у відповідності з принципом кутових вимірювань. За призначенням і розміщенням розріз верти і гориз осьові сист. Під верт осьовою сис розуміють сист, що з’єднує нижню частину теод (підставки) з його верх, яка несе пристрої наведення і вимірювання. Гориз осьова сист встановлюють перпенд до вертик осьової сист. Вона служить для обертання зорової труби, розміщення вертик кутомірного круга та інших деталей. Горизонт вісь виконана заодно з корпусом зорової труби і встановлена в лагерах – втулках. Це дає можливість виконувати юстирування нахилу осі обертання зорової труби.

24.Буд та призн рівнівСис рівнів служить для встановлення теодоліта (або його окремих частин) у правиль положення відносно гориз площини. Рівні бувають циліндричні та круглі. теодоліти обладнані переважно циліндричними рівнями. Ампула такого рівня являє собою заповнену сірчаним ефіром або етиловим спиртом скляну трубку з веретеноподібною внутр поверхнею. Пара заповнюючої рідини утворює бульбашку рівня. З зовнішнього боку ампули наносять шкалу з ціною поділки через 2 мм. Центр шкали вважають за нуль-пункт. Якщо бульбашка рівня знаходиться у нуль-пункті, то вісь циліндричного рівня займає гор положення. Круглий рівень застосовують лише на деяких типах теодолітів, де він відіграє допоміжну роль установчого рівня.Ціна поділки рівня-це центр кут, який утрв радіусом між двома суміжними поділками.

Чутливість рівня-це найм кут, на який необхідно нахилити вісь рівня, щоб помітити перміщення бульб.Чим точніший рівень, тим чутливішим повинен бути рівень.Відлікові пристрої призначені для оцінки частот найм поділки лімба гор и верт кругів.Лімб-це робоча міра теод у вигляді поділок кругової шкали нанесеної на скляний круг оптичн теодел.Круглі рівні ціни поділки можуть біти від 5 до 15 кутових минут. Круглими рівня. назива установчими.Вони мають форму сфери, мають концентр. кола, тому назива. круглими. Вісь круглого рівня розташова вертик вона також проходить через 0 пункта.Циліндри рівень має 2 юстрирювальні гвинти, що дозволють встановити рівень в горизонтположені.Круглий рівень має 3 юстирюв. гвинти розташов. під кутом 120.

25.зор.труба,призн, буд

Зорова труба – це опти пристрій, призн для візуальних спостережень віддалених предметів.Зор труба закріплюється затискним гвинтом, а мікрометричним наводиться точно на предмет у вертикальній площині. Спец кільцем проводиться фокусування. На кожусі верт круга є гвинт із шаровою головкою для бусолі. Труба служить для розглядання предметів, розташованих на відстані. Складовими частинами труби є об’єктив та окуляр. В сучасних приладах заст внутр фокусування, завдяки чому труба герметична і в процесі фокусування не змінює своєї довжини. Установку зоров труби для спостереження (фокусування) викон“по оку” обертанням окулярного кільця до отримання чіткого зобр сітки ниток і “по предмету” зміною положення фокусуючої лінзи за допомо кремальєри до отримання чіткого зобр об’єктів спостереження. Розташування кремальєри залежить від конструкції приладу: у теодоліта Т5 – це ребристе кільце на зоровій трубі, у теодолітів Т5К, Т30 – гвинт кремальєри через порожнисту горизонтальну вісь приладу виведений на колонку. У передній фокальній площині окуляра розташ сітка ниток. яка дозволяє окрім візування напрямів визначати відстані за допомогою нитяного віддалеміра.

26.Відл прист. Штрих та шкал

Відліковий пристрій алідади має можливість визна положення відлікового індексу на поділках лімба та збільш зобр шкали для полегшення зняття відліків. Під відліком розуміють велич дуги між 0 штрихом шкали лімба і відліковим індексом алідади. Загалом відліковий інд займає положе між штрихами лімба. один із яких називають молодшим, другий – старшим.

Штриховий мікроскоп – це опт відліковий пристрій, призн для взяття відліків по гориз та верт кругах теодоліта. Через сист лінз та призм зображення індексу і штрихів лімба гор та верт кругів перелаються в поле зору мікроскопа, який скл з об’єктива і окуляра. Зображення штихів гор круга відмічено буквою Г і поміщено внизу, а верт – буквою В і поміщено зверху.В центрі поля поміщений відліковий штрих – індекс, загальний для обох лімбів. Відлік за верт кругом дорівнює — 358⁰46ʹ, за горизонт — 69⁰56ʹ.Шкаловий мікроскоп – призначений для проведення відліків по гориз та верт кругах теодоліта.В поле зору шкалового мікроскопа передається зображення штрихів лімбів горизо та верт кругів теодолітів і шкали довжиною в 60ʹ з ціною найменшої поділки через 1ʹ. Кожна десята поділка підписана. Для підвищення точності теодоліти 2Т30 і 2Т30П мають шкаловий відліковий мікроскоп. Зорова труба обертає зобр на 180⁰ і створює пряме зобр предметів. Теодоліти Т30М і 2Т30М є теодолітами технічної точності.Теодоліт Т30М відповідають більш високим вимогам і призначені для виконання кутових вимірювань у підземних умовах .

27. Гол хар зор труб.метод визн

1. Видимим або кутовим збільшення зорової труби називається відношення кута α, під яким зобр предмета видно в трубу, до кута β, під яким предмет видно неозброєним оком: v.Збільшення зор труби можна визн за допомогою верт рейки з поділками, встановленої на віддалі 10-20 м від приладу. Для цього підраховують число цілих поділок рейки, видимих в трубу. Тоді неозброєним оком проектують на рейку послідовно верх і нижній краї видимих в трубу віддалемірних штрихів. Потім підраховуємо число поділок рейки між точками.2. Поле зору труби – це простір, видимий в трубу при її нерухомому положенні. Воно визн кутом, вершина якого знах в центрі об’єктива і промені, які проходять через центр об’єктива краї сітки ниток.3. Кут поля зору труби можна визн за гор і верт кругом. Для цього послідовно суміщають правий (верхній) і лівий (нижній) краї діафрагми кільця сітки ниток з деякою точкою. Різниця відліків по гориз або верт лімбах дасть значення кута поля зору. У другому способі рахують кількість поділок за рейкою між краями діафрагми і віддаль.

29.Перев сіт ниток тео 2Т30

Верт штрих сітки ниток повинен знахо у вертикальній площині, а гориз в гор. Для перевірки використовують висок, який підвищується на відстань 15-20 м від теодоліта. Нитка виска повинна бути парал вертикальній нитці сітки.Якщо при обертання зор труби точка буде знах посередині між штрихами бісектора, то сітка ниток встановлена вірно. 2-й спосіб – наводять зор трубу на нитку виска, при цьому верт нитка сітки повинна збігатись з зобр нитки виска.Однак, якщо точка зміщується з бісектором, а верт нитка сітки не збігається з виском, то установку сітки треба відʹюстувати. Для цього необхідно відгвинтити і зняти ковпачок , що закриває юстувальні гвинти сітки. Гвинти злегка відпускають і повертають сітку на необхідний кут. Закріплюють кріпильні гвинти і повторюють перевірку.

30.Вим гор напрям способ круг

Спосіб використовується коли кілсть напрямків, що спостерігають три та більше.

На початку виміру вибирають початковий напрямок — це найбільш віддалена і добре видима точка. Точка спостережень нумерують за ходом годинникової стрілки ( ?від початкового меридіану.? точно не знаю )при вимірювання гориз напрямків процедура вимірювання скл також з 2 напівпримомів:Перший вимірювання виконується за годинник. стрілки. Спостереження ведуть в такій послідовності 1-2-3-1. При в крузі вправо послідовність вимірювання навпаки 1-3-2-1.

Між напівприйомами збивання лімба не виконується. Різниця відліків на початковий пункт називається не замикання горизонту. (допустима розходженість 1,5 мм)Всього на станції слід виконувати два прийоми.1)На початковий пункт при в крузі вліво встановлюють відлік при горизонтальному крузі 0ʹ 05ʹ

2)КЛ — 90ʹ10ʹ

Для установки початкового відліка в положенні кл відкріплюють алідаду гор круга (при закріплені лімба) і дивлячись в окуляр відлікового мікроскопу обертають алідаду до азимута і шукають в полі зору відлік близький до нуля градусів. Закріпляють алідаду і навідним гвинтом горизонтального круга встановлюють точний відлік 005ʹ.Відкріпляють лімб (алідаду не чіпають) і спрямовують зор трубу на поч. точку, спочатку від руки, а потім закріпивши лімб за допомогою навідного гвинта зор труби вводять зобр точки №1 в бісектор.При цьому відлік по горизонту круга не повинен змінитися. !! якщо при обчисленні гор кута відлік на т. С буде менший ніж на т. В слід додати 360 !!В 2напівприй спостереження ведуть проти годин стрілки, а запис з кінця.

В нижній частині журналу виконують контрольні обчислення.

31.Обч дир. кут стор теод ходу

Обч дирекційних кутів сторін полігона і перехід від них до румбів. Далі визначаються дирекційні кути сторін полігона (за відомим азимутом першої сторони А1-2) і переходять до румбів. Дирекц кути всіх сторін полігона обч за початковим значенням a.Для правих кутів вико такі формули:

і завершують обчислення відшуканням a1-2=А5-1+180°-b1.

Для лівих кутів застосовують такі формули:

a2-3=А1-2+b2-180°;

a3-4=А2-3+b3-180°;

a4-5=А3-4+b4-180°;

a5-1=А4-5+b5-180°;

a1-2=А5-1+b1-180°.

В ході обчислень при необх додають або віднімають 360° з тим, щоб остаточне значення дирекц кута не було від’ємним або більшим від 360°. Контролюють підрахунки за таким правилом: обчислений початковий дирекц кут повин =вихідному значенню (вирахований a1-2 повинен= aвихід.).

Далі з метою спрощення подальших підрахунків від дирекц кутів переходять до визначення румбів r сторін на основі залежності між ними. Записи цих підрахунків ведуть у відповідній графі.

32.лін та відн невя теод ходу

Абс лінійна нев’язка характ собою величину не замикання теод ходу на його кінцевій точці внаслідок похибок кутових і лінійних вимірювань. Після обч лінійного невʹязки знах відносну нев’язку ходу. Знайдена відносна нев’язка ходу не повинна перевищувати допуску, але якщо перевищує допустиму нев’язку, то необхідно перевірити записи у польових журналах. Якщо х відносна нев’язка ходу не перевищує встановленого допуску, то якість лінійних вимірювань призначають задовільною і виконують зрівнювання приростів коор, яке полягає у введенні в них відповідних поправок.

33.Обч та врівні приро корд

Приріст координат Dx і Dy визн за фор-ми прямої геодез задачі (на калькуляторі чи за п’ятизначними матем-ми табл, табл приросту коорд чи табл логарифмів; попередньо слід ознайомитися із правилами користув таблицями): Dx=S·cosr; Dy=S·sinr. Визн алгебраїчну суму значень Dx і Dy (вона повинна дорівнювати 0). Однак, внаслідок помилок польових вимірювань і обчисл виникають лінійні нев’язки приростів координат – ±Dx і ±Dy.

За величиною ±Dx і ±Dy визначається загальна абс лінійна похибка за формулою:

fабс. =Öf2Dx+f2Dy.

Відносна помилка визначається за формулою: fвідн.=1/(Р:fабс),

де Р – периметр полігону.

35.Обч кут невяз теод ходу та її

Якщо fвідн. не перевищ 1:2 000, поправки fDx і fDy із оберненим знаком розприділяються між приростами Dx і Dy. Для цього спочатку одержують поправки у визначені прирости координат за формулами:nxi=(fDx:P) ´Si; nуi=(fDу:P) ´Si, де P і S виражають у десятках або сотнях метрів з метою спрощення підрахунків. З формул видно, що значення поправки пропорційне довжині сторони полігона (його горизон прокладині). Знак поправки зажди обернений до знака нев’язки. Поправку визн до 0,001, а потім заокруглюють до 0,01 м. Контролюють цей етап такою вимогою: сума поправок повинна=нев’язці з протилежним знаком.Знайдені значення поправок необхідно звірити їх значенням нев’язки. Якщо отримана сума відрізняється на деяку величину від нев’язки за рахунок заокруглень, то слід виправити так, щоб їхня сума за модулем не відрізнялася від значення нев’язки. Знайдені поправки додають алгебраїчно до відповідних приростів. Для контролю підсумовують виправлені значення приростів, їхня сума повинна дорівнювати 0.

У замкнутому полігоні-багатокутнику теоретична сума внутрішніх кутів визначається за формулою Sbтеор.=180°(n-2), де n – число вершин (кутів)полігона. Однак сума зміряних кутів Sbфакт. буде відрізнятися від теоретичної суми на певну величину – величину кутової нев’язки:

fbпракт.=±Sbфакт. – Sbтеор.

Допустима помилка повинна складати: fbдоп. = ±1,5t¢Ön,

де n – кільк кутів полігона, t¢ – точність приладу. Для точних вимірювань ця формула виглядає так:fbдоп. = ±1кореньn.Якщо фактична помилка не перевищує величину допустимої, її розприділяють на всі кути із оберненим знаком і отримують виправлені кути.

Ув’язка кутів складається з визначення поправок n1, n2, n3, … nn, внесення їх у польові виміри і отримання виправлених значень кутів, сума яких повинна= теоретичній. У теодолітних ходах кутову нев’язку розподіляють з оберненим знаком порівну на всі кути, тобто поточна поправка визн за формулою:

ni = fbпр. : n.

Контроль підрахунків кутових поправок такий: сума поправок повинна =нев’язці з оберненим знаком, тобто

Sn = – fbпр.

Виправлені значення кутів одержують за формулою:

bвип.i = bвип.i +ni.

Контроль обчислень на етапі: сума виправлених кутів дорівнює теоретичній

36.Призначення теод ходів Теодо ходом наз хід, кути якого вимірюють теодолітом, а довжини ліній – за допомогою світло- або оптичного віддалеміра, землемірної стрічки. Довжина сторони ходу не повинна первищ 350 метрів і бути не меншою 20 метрів.

Перед початком вимірювань т. теод ходу, або т. повороту, закріплюють на місцевості. При виборі місцеполо точок керуються зручністю подальшого викор їх та забезпеченням довготривалого збереження. Закріплюють точки тимчасовими або постійними геодез знаками. За тимчасові знаки служать дерев’яні стовпи і кілки, металічні костилі та труби. Центри знаків маркірують (тобто позначають) фарбою або цвяхами. Тимчасові знаки викор на невеликих ділянках, а також і тоді, коли немає необхідності у тривалому їх зберіганні. Довговічні т. закріплюють залізобетонними пілонами, трубами, дерев’яними стовпами, встановленими на залізобетонний моноліт, та обкопують рівчаками встановленої форми. Як правило, вимірюють кути між сторонами ходу (кути повороту), що лежать праворуч за ходом і більш зручні в подальших обчисленнях (можна вимірювати й ліві кути). Вимірювання виконують одним повним прийомом, коливання значень кутів у напівприйомах не повинні перевищувати 1,5. Довжини сторін вимірюють світловіддалемірними насадками, оптичними віддалемірами, електронними та тахеометрами, землемірними стрічками, рулетками та іншими приладами, які забезпечують потрібну точність вимірювань. При необх визначають кути нахилу, якщо вони більші від 1,5° вводять поправки у виміряні довжини сторін.Для визнач коорд точок ходу за допом формул прямої геодез задачі необхідно знати початковий дирекц кут вихідної сторони та коорд вихідних точок ходу (в існуючій чи умовній системі). Ці дані модна отримати шляхом так званої прив’язки теодолітного ходу до пунктів держ геоїд мережі, тобто включенням у нього пунктів існуючої опорної мережі. Хід, не прив’язаний до пунктів геодез мережі, має назву вільного. Таким ходом може бути замкнутий теод хід. Вихідні коорд однієї з т. ходу та вихідний дирекц кут у ньому вибирають умовно. Знімання місцевості ведеться із точок опорної мережі полярним способом: за далекоміром визн відстані до точок, на горизонт крузі знімаються горизонт кути. Результати знімання запис в журнал. Одночасно викреслюється абрис.

37.Сутн геом. нівелірування

Суть геом нівелюван полягає у вимірюванні відстаней від деякої умовної рівневої пов до точок фізич пов З. Оскільки обмежені ділянки рівневої пов без помітної похибки можна прийняти за горизонт площину, то сист таких рівневих поверхонь можна схематично подати у вигляді горизонт паралел прямих, а перевищення h – перпенд до них відрізків.Положення точок при гео нівелюванні визначається шляхом візування горизонт променя на дві нівелірні рейки, встановлені у відомій точці А (точці із відомою абсолютною висотою HA), та шуканій Б – HБ. Різниця довжин відрізків рейок від поверхні землі до візирного променя і дасть шукане перевищення: h=a-b. Цю формулу читають так: перевищення між двома точками дорівнює відліку на задню рейку мінус відлік на передню рейку.

Рейка, встановлена в початковій точці із відомою висотою, називається задньою, а рейка, яка встановлена попереду, за ходом руху, – передньою. При такому виді нівелювання перевищення між двома точками буде=відліку на задній рейці- відлік на передній рейці. Залежно від висотного положення точки Б по відношенню до точки А перевищення може бути додатнім (якщо а>b) або від’ємним (а

HБ=HA+h.

Перевищення між 2 точками можна визн й іншим способом, якщо нівелір поставити на одній із точок (А) і взяти відлік на рейку, встановлену в точці Б. Цей спосіб наз ”нівелюванням вперед“. Замість величини а, визначають висоту приладу i, тоді:h=i-b, а висота точки Б:

HБ=HA+i-b, де сума HA+i – горизонт інструмента (приладу, ГП), тоді:HБ=ГП-b.

”Нівелювання із середини“ має переваги перед ”нівелюванням вперед“: а) збільшується відстань між пікетами; б) компенсуються помилки відліків, які виникають за рахунок можливого відхилення візирної осі нівеліра від горизонтального положення.

На точність визначення перевищень впливають кривизна Землі та рефракція. На практиці враховують заг відхилення візирного променя f, якщо відстань між точками перевищує 300 метрів.

38.Оберн геод зад.Сутн і заст

Сутність оберненої геодезичної задачі полягає в тому, щоб за наведеними коорд кінцевих точок А(хАА) і В (хВ, уВ) лінії АВ визначити її дирекц кут αАВ і горизон довжину Lав Для обчислення дирек кута викор форм: tgαАВ=

При виконані обчислень спочатку знаходять румб: t =arctg За знаками приростів коорд визначають в якій коорд чверті знах дирек кут, а далі корист формулами приведення знаходять саме значення дирекц кута.

39.Пряма геод зад, сут і заст.

Пряма геодезична задача наз зада в якій відомі коорд т. А (хАА), горизонтальне покладення dАВ і дирекційний кут αАВ, необхідно визначати коорд точки В.

У формуліхВА+(хВА)=хА+∆х ; уВА+(уВА)=уА+∆у величини ∆х і ∆у називають приростами коорд. Прирісти корд можуть бути обчислені за формулою:

∆х = dАВcosαАВ; ∆у=dАВsinαАВ.

Знаки приростів корд визнач знаками відповідних тригонометричних функцій cos і sin дирек кута αАВ

чверть

∆х

∆у

α

I 0-90

+

+

α=r

II 90-180

+

α=180-r

III 180-210

α=180+

IV 210-360

+

α=360-r

40.Визн геогр корд на карті

При визначені геогр коорд точки по топографічній карті корист градусною рамкою, розбитою на мінутні поділки чорного та білого кольру. На бокових сторнах рамки ( зх та сх) поділки нанесені по широті, на верхній і нижній ( пн та пв) – по довготі. Мінутні поділки розділені на шість рівних між собою інтервалів по 10 секунд кожна. Широти і довготи кутів рамок листа підписані…

41.Виз прям корд на карті

Прямокутні коорд точок (х,у) визначають на основі ліній коорд сітки, яку на топографічних картах масштабів 1:10000 та менше проводять та підписують через кілометрові інтервали. Прямокутні корд обч за формулою: х=хІ+∆х у=уІ+∆у

Де хі, уі – координати пд-зх кута координатної сітки, ∆х, ∆у – прирости коорд точки відносно пд.-зх кута.Різниця не повинна перевищувати 0,2 мм в масштабі карти.

42.Ніел. рейки, їх перев. і дослі

Нівелірна рейка служить для вимірювання перевищень і віддалей. За державним стандартом випускають три типи рейок: РН-05, РН-3,РН-10. РН- означ рейку нівеліра, а число показує середню квадратичну похибку вимірюв. перевищ . у мілім. на 1 км подвійного ходу.

РН-05 – рейка одностор., штрихова з інварною смугою. Має основну і додаткову шкалу. Ціна поділки – 5 мм. Похибка вимірювань перевищень — 0,5 мм на 1 км ходу.

РН-3 – рейка двостороння, шашкова. Вимірювання перевищень 3 мм на 1 км ходу.

Рейка РН-10 – призначена для технічного нівелювання, похибка вимірювання перевищення – 10 мм на 1 км ходу.Виконують такі перевірки:1.Визначення стрілки прогинання рейки. Для перевірки цієї умови рейку укладають горизон на ребро і вздовж шкали чорної сторони натягують нитку, придавлюючи її до кінців рейки. Якщо поверхня плоска, то нитка буде щільно притиснута до неї. Так само перевіряють червону сторону. Якщо рейка увігнута, то лінійкою з міліметровими поділками вимірюють найбільшу віддаль між ниткою і площиною рейки.2.Визначення середньої довжини метра пари рейок. Рейку вкладають горизонт, так, щоб вона не прогиналась. Спеціальною контрольною лінійкою вимірюють на рейці інтервали 01-10, 10-20, 20-29 у прямому та зворотному напрямках за чорною стороною. За червоною стороною рейки вимірюють інтервали 48-58, 58-68, 68-77. Аналогічно вимірювання виконують для другої рейки комплекту. Допустима різниця між середньою довжиною метра пари рейок комплекту – 1,5 мм.

3.Визначення різниці висот нулів пари рейок. На відстані 15 -20 м від нівеліра забивають у землю три костилі. На кожний костиль по черзі встановлюють одну та другу рейки і беруть відлік за чорною і червоною сторонами. Ці дії складають один прийом. Виконують три прийоми. Між прийомами змінюють висоту нівеліра. Обчислюють середнє значення трьох прийомів з двох сторін. Різниця середніх відліків за чорними сторонами обох рейок повинна =нулю. Так само і за червоною стороною.

43.Перев гол ум нів та компен

полягає у такому: візирна вісь — зор труби нівеліра повинна бути верт і перпен до прямовисної лінії. Перевірка вик так само, як і в нівеліра Н-3. Різниця полягає в тому, що виправлений відлік а2` = а2 — х. за рейкою в точці А встановлюється зміщенням гориз штриха сітки ниток обертанням верт виправних гвинтів сітки ниток. Зарубіжні фірми випускають нівеліри з компенсатором різної конструкції і точності . Тому перевірки та юстирування додається в паспорті до приладу.



Страницы: Первая | 1 | 2 | 3 | Вперед → | Последняя | Весь текст