УМПС 2 курс 2 семестр (практичне заняття 4)

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4

Cинонімія й антонімія в українській мові. Використання синонімів у текстах різних стилів.

Блок А.

Які слова називають синонімами? Типи лексичних синонімів синонімів.

Поняття синонімного ряду («синонімного гнізда»). Що таке домінанта?

Ампліфікації, евфемізми і перифраз як види синонімії.

Явища тавтології та плеоназму.

Словники синонімів української мови.

Завдання 1. Користуючись доступними слониками, підберіть синоніми до слів:

Будинок, віхола, солдат, смачний, активний, поважно, аморально, горіти, працювати.

Завдання 2. Утворіть словосполучення з прикметниками синонімами.

Самостійний, незалежний, непідлеглий, автокефальний.

Авторитетний, впливовий, поважний, престижний.

Амбітний, гордий, честолюбний, гоноровий, вразливий.

Завдання 3. Серед поданих слів знайдіть синоніми і об’єднайте їх у синонімні ряди.

1. Сильний, крайнебо, губи, пітьма, гаснути, всесильний, сум, тьма, тухнути, уста, скорбота, обрій, темрява, загасити, автострада, кріпкий, горизонт, міцний, потужний, горе, автошлях, ласкавий, темнота, небокрай, автодорога, голубливий, всесильний, ніжний.

Завдання 4. З поданого синонімного ряду виберіть потрібні слова і вставте їх у речення. Поясніть свій вибір.

Надійшла весна (весела, радісна, щаслива), закипіли в праці села, розшумілися лани. (М.Рильський).

Темний гай вже забув зимування сумне і красує в зеленім (уборі, одязі, убранні, наряді) (Леся Українка).

Обабіч шляху (виднілися, бовваніли, мріли, маячили, майоріли) в степу хутори, (виднілися, бовваніли, мріли, маячили, майоріли) на далеких обріях, як зелені островки по синьому морю (Григорій Тютюнник).

Блок Б.

1. Поняття про антоніми. Які слова вступають у антонімічні відношення.

2. Класифікація антонімів. Оксюморон. Антитеза.

3. Словник антонімів.

Завдання 1. У поданих реченнях визначте антоніми. Котрі з них словникові, котрі текстуальні.

Мудре і добре слово має радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити й вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і зародити невіру, надихнути на працю і скувати силу душі (В. Сухомлинський). І в епіцентрі логіки і стресу, де все змішалось рідне і чуже, цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні береже. Я в мантіях дощу, прозора, як скляна, приходжу до живих і згадую про мертвих (Ліна Костенко).

Завдання 2. Доберіть антоніми до прикметників у таких словосполученнях:

тихий голос, тихе читання, тихий вітер, тиха вулиця, тихе море, тихий струмок;

добрий зір, добра година, добре слово, добра груша;

чисте небо, чиста вода.

Література:

1.Сучасна українська мова. Лексика і фразеологія / За ред. І. К. Білодіда. К., 1973. С.58 60. С. 61- 94. С.95 100.

2. Лисиченко Л. А. Антоніми в сучасній українській мові // УМЛШ 1976. № 1.

3. Лисиченко Л.А. Типи синонімів за значенням // УМЛШ. 1973. № 11. С.40-47.

—————————————————————————

ДОДАТКИ.

Додаток А. (теоретичний матеріал)

Явище синонімії. Причини виникнення синонімів

Синоніми – слова, що є назвою одного й того ж поняття, спільні за основним лексичним значенням, але відрізняються значеннєвими відтінками або емоційно-експресивним забарвленням (чи тим і тим водночас), або сферою стилістичного використання чи можливостями поєднання з іншими словами. Наприклад, дивак, чудак, оригінал, чудило, химерник, кумедник; колишній, перейдений, дотеперішній, тодішній, булий, прожитий, перебутий.Слова-синоніми, як правило, належать до однієї частини мови і допускають взаємну заміну.

Є кілька основних причин виникнення синонімів.

1. Необхідність фіксувати у слові нові відтінки явища, уявлення чи поняття. Сміливий – відважний.

2. Для передачі своєрідності бачення, оцінки явища, вияву свого ставлення до нього. Лисий – голомозий.

3. Засвоєння іншомовних слів. Кіннота – кавалерія.

4. Діалектні слова. Лопата – заступ, городник, рискаль…

5. Явище полісемії. Слово підчіплювати у переносному значенні є синонімом до слова говорити.

2. Розряди синонімів

Розрізняють кілька типів синонімів.

1. Семантичні (ідеографічні, понятійні) – це стилістично нейтральні слова, які відрізняються додатковими значеннєвими відтінками, обсягом семантики: безмежний, безкрайній, безбережний, безмірний, неозорий тощо.

2. Стилістичні – синоніми, що протиставляються у тому чи іншому функціональному стилі. Найчастіше це міжстильове слово і слово, що вживається у певному стилі.

Негоціянт (заст.) – художній стиль, науковий (істор.) // купець, комерсант – міжстильові.

3. Емоційно забарвлені синоніми – їх значення відрізняється емоційним компонентом, що виявляє ставлення особи чи колективу до явища.

вояка (ірон.) ← солдат → воїн, звитяжець (урочисто).

4. Абсолютні синоніми – слова, тотожні за значенням і стилістичним забарвленням: мовознавець – лінгвіст.

5. Контекстуальні синоніми – слова, які зближуються своїми значеннями і вступають в синонімічні зв’язки лише в умовах певного контексту. Прикметник сивий в умовах контексту сивий Львів є синонімом до слів старий, давній.

До контекстуальних синонімів належать евфемізми та перифрази.

Евфемізми – слова і вирази, які вживаються з метою уникнення слів з грубим чи непристойним змістом або з непристойним у певних умовах забарвленням, наприклад поважного віку замість старий, говорити неправду – брехати.

Перифрази – описовий зворот мови, або стилістична фігура, троп, за допомогою якого передається зміст іншого слова чи виразу, шляхом підкреслення якоїсь особливості, якості, істотних у певному контексті чи ситуації: цар звірів – лев, Лесин край – Волинь.

3. Поняття про синонімічний ряд

Синоніми формують синонімічні ряди. Поняття синонімічний ряд тісно пов’язане із поняттям домінанти.

Домінанта – один із членів синонімічного ряду, навколо якого групуються всі інші слова-синоніми цього ряду; стрижневе слово. Домінантою є слово найбільш загальне за лексичним значенням і здебільшого нейтральне в експресивному й стилістичному відношенні.

Гідність (дом.), достоїнство, гордість, самоповага, гонор.

Синонімічний ряд – слова, пов’язані відношенням градації: кожне наступне виражає більшу міру виявлення певної характеристики.

Великий, чималий, гігантський, колосальний, грандіозний… – тут кожне слово пов’язане і з домінантою, і з суміжним словом.

4. Стилістичне використання синонімів

Синоніми є одним із найважливіших складників арсеналу стилістичних засобів мови.

Синоніми в публіцистичному й особливо в художньому стилі використовуються для врізноманітнення викладу, для уникнення монотонності, набридливих повторів.

Компонентами синонімічного ряду можуть виступати евфемізми та перифрази (див. вище).

На основі синонімії будуються такі стилістичні фігури як ампліфікація, градація, плеоназм, тавтологія.

Ампліфіка́ція (лат. amplificato — розширення, збільшення) — стилістична фігура, нагромадження однорідних елементів мови (сполучників, прийменників, порівнянь, епітетів тощо) для підсилення виразності та емоційності мови. Наприклад: «Все пішло на других, на сильніших, на щасливіших» (М. Коцюбинський)

Градація — стилістична фігура, що полягає в поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення чи пониження їхньої емоційно-смислової значимості. «Прийшов, побачив, переміг» (Ю.Цезар).

Плеона́зм (від грец. πλεονασμός — надлишок, надмірність) — надлишковість засобів, що використовуються для передачі лексичного чи граматичного змісту висловлювання. Плеоназм як властивість тексту виявляє себе у повторенні чи синонімічному дублюванні лексем (лексичний плеоназм) або граматичних форм (граматичний плеоназм), а також у надто багатослівній передачі змісту, який може бути висловлений коротше. Н-д, спільна співпраця (співпраця — «спільне розв’язання проблем, спільна робота»), народний фольклор (фольклор — «народна творчість»), прейскурант цін (прейскурант — «довідник цін»), вільна вакансія (вакансія — «вільна, незайнята посада»),

5. Антоніми

Антоніми – це слова з протилежним значенням. Але антоніми визначають не взагалі будь-які протилежні поняття, а обов’язково поняття співвідносні, об’єднані змістом на основі їх протиставлення.

Антоніми об’єднуються в антонімічні пари: високий – низький, сум – радість, добро – зло.

В антонімічні відношення вступають не всі слова нашої мови. Не входять в антонімічні зв’язки слова, які означають конкретні поняття, а саме: іменники з конкретним значенням, велика кількість відносних прикметників, багато дієслів…

Багатозначні слова у кожному значенні утворюють окрему антонімічну пару: свіжий (хліб) – черствий, свіжа (сорочка) – брудна, свіжа (газета) – стара, свіжа (риба) – копчена, тухла, морожена – залежно від контексту.

Антоніми бувають різнокореневі і однокореневі. Різнокореневі: старий – молодий, добре – погано. Однокореневі: друг – недруг, відбігати – підбігати.

Стилістична роль антонімів полягає перш за все у тому, що вони забезпечують контрастну характеристику образів, предметів, явищ. З допомогою антонімів створюється антитеза, зіставлення, протиставлення.

Цікавою стилістичною фігурою є оксиморон, в якому поєднуються протилежні за змістом, контрастні поняття, що спільно дають нове уявлення: гарячий сніг, жорстоке милосердя, живий труп, знайомий незнайомець, красномовна мовчанка тощо.

Антитеза [греч. ’αντιθεσις — суперечність, протиставлення] — це стилістична фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом або у вмотивованому контрастуванні смислових значень бінарних образів: